Німецько-радянська війна
26 липня 1941 року Богуслав був окупований військами Вермахту, але згодом 26-а армія Південно-Західного фронту під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Я. Костенка, наступаючи від Києва, прорвала ворожий фронт і 8 серпня визволила місто. Командування військ Вермахту, занепокоєне цим наступом радянських військ, припинило просування головних сил 1-ї танкової групи на Кременчуцькому напрямі та перекинуло в район Богуслава та Білої Церкви 3 піхотні і 1 танкову дивізії. Богуслав знов опинився в німецькій окупації, що тривала до 3 лютого 1944 року.
У 1941 році в Богуславі було створено підпільну групу на чолі з В. Р. Кухарюком, у складі: А. М. Мурашка, Ф. Ф. Чуксина, В. К. Руденка, К. А. Бакала. Поступово група зросла з 13 до 43 осіб. Ядро її становили 14 комуністів та 7 комсомольців. Група підтримувала зв’язок з київським підпіллям та партизанськими загонами, що діяли в околицях Богуслава, зокрема, з партизанським загоном № 8 під командуванням політрука Червоної армії Приймака І. К., уродженця села Юхни. Підпільники здійснювали диверсійні акти на підприємствах, саботували відбудову електростанції, суконної фабрики, виводили з ладу телефонні лінії та лінії електропередач. У травні 1943 року підпільна група влилась до складу 6-го батальйону з’єднання партизанських загонів Київської області. Командиром батальйону був І. М. Нужний, комісаром — М. Микитенко.
Під час однієї з облав наприкінці липня 1943 року німці схопили кількох радянських підпільників з числа місцевих, зокрема, Євдокію Мунько, Івана Шадринського, Степана Гниду, Ніну Пузько та інших, і після катувань їх розстріляли, у числі закатованих була й Марина Кирилівна Гризун з с. Мисайлівки. Перед смертю на стіні камери вона написала своєю кров’ю: «Мене, комсомолку Маринку Гризун, закатували німці 28 липня 1943 року. Товариші, помстіться. Ви переможете!». 18 вересня 1949 року у сквері імені Т. Г. Шевченка в Богуславі встановлено пам’ятник Марині Гризун. На пам’ятнику викарбувані слова, написані нею перед смертю. До чергового ювілею Ленінського комсомолу на сцені Київського академічного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка відбулася прем’єра балету «Поема про Марину» (композитор Борис Яровинський, балетмейстер Вахтанг Вронський).
26 січня 1944 року частинами 27-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, якою командував генерал-майор М. Т. Карначев від німецьких військ було звільнене передмістя Богуслава — Заросся. 4 лютого 1944 року 404-й окремий кулеметно-артилерійський батальйон ордена Олександра Невського і Червоної Зірки під командуванням гвардії майора Іраклія Арсенідзе розпочав наступ. Першими у місто увірвалися взводи лейтенантів П. С. Свитка, Пузаня, Махотіна та Григор’єва. Наступного дня радянські війська визволили Богуслав. У боях за місто загинуло 98 радянських солдат та офіцерів. Серед них командир дивізії 3. С. Ревенко, командир полку Ф. І. Тихонський, командир батальйону К. П. Косог, командир батареї Шурман та інші.
Під час окупації розстріляно близько 1000 громадян, більше 200 богуславців вивезено на примусові роботи до Німеччини, а на фронтах війни загинуло 1019 богуславців.
